! Відповідно до ст. 55 Контитуції України права та свободи людини та громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право на звернення до суду, що гарантується державою.
На суд, як на державну інституцію, покладено
конституційний обов’язок з розв’язання всіх правових конфліктів, що
виникають в державі, оскільки у відповідності до ст. 124 Конституції
України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
в державі.
Передумовами судового розгляду є звернення
заінтересованої особи до суду за захистом порушених, невизнаних або
оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такою зацікавленою особою може
бути фізична особа, юридична особа, а також держава, за умови наявності
юридичного інтересу у справі, прагнення захистити своє правове
становище, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або
утриматися від такої, захистити право чи законний інтерес іншої особи у
передбачених законом випадках.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).
Позивачем є особа, на захист порушених, невизнаних
або оспо¬рюваних прав, інтересів чи свобод якої відкрито позовне
провадження у цивільній справі.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позивач має право:
1) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з долучених до справи документів;
2) одержувати копії рішень, ухвал;
3) брати участь у судових засіданнях;
4) подавати докази, брати участь у їх дослідженні;
5) задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
6) заявляти клопотання та відводи;
7) давати усні й письмові пояснення судові;
8) подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
9) користуватися правовою допомогою;
10) знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;
11) прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;
12) оскаржувати рішення і ухвали суду;
13) користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом. Зокрема позивач і відповідач можуть доповнити, змінити, відкликати апеляційну та касаційну скаргу чи відмовитися від них (статті 300, 330 ЦПК України); подати заяви про виправлення недоліків рішення суду (статті 219, 220, 221 ЦПК України), приєднання як співучасника до апеляційної і касаційної скарги сторони (статті 299, 329 ЦПК України), перегляд рішень та ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК України), відновлення втраченого судового провадження (ст. 403 ЦПК України).
1) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з долучених до справи документів;
2) одержувати копії рішень, ухвал;
3) брати участь у судових засіданнях;
4) подавати докази, брати участь у їх дослідженні;
5) задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
6) заявляти клопотання та відводи;
7) давати усні й письмові пояснення судові;
8) подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
9) користуватися правовою допомогою;
10) знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;
11) прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;
12) оскаржувати рішення і ухвали суду;
13) користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом. Зокрема позивач і відповідач можуть доповнити, змінити, відкликати апеляційну та касаційну скаргу чи відмовитися від них (статті 300, 330 ЦПК України); подати заяви про виправлення недоліків рішення суду (статті 219, 220, 221 ЦПК України), приєднання як співучасника до апеляційної і касаційної скарги сторони (статті 299, 329 ЦПК України), перегляд рішень та ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК України), відновлення втраченого судового провадження (ст. 403 ЦПК України).
Позивач має право протягом усього часу розгляду
справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити
розмір позовних вимог, відмовитися від позову (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).
Сторони також можуть передати спір на розгляд
третейського суду (ст. 17 ЦПК України), укласти мирову угоду на
будь-якій стадії цивільного процесу (ч. З ст. 31 ЦПК України). Позивач
також має право вимагати виконання судового рішення в частині, що її
стосується (ч. 4 ст. 31 ЦПК України).
Судочинство є формою захисту прав та законних
інтересів, що полягає в суворому дотриманні принципу законності, а тому
всі дії, що вчиняються на різних його стадіях є юридично значимими та
тягнуть відповідні правові наслідки.
Всі документи та процесуальні дії, що вчиняються
учасниками процесу,вимагають глибокого розуміння процесуального закону, а
тому захищатися самотужки, не знаючи всіх особливостей чинного
процесуального законодавства буде вкрай тяжко.
Але, якщо Ви вирішили не звертатися за правовою допомогою, то вступаючи в процес доказування, ви маєте пам’ятати:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч.1 ст. 60 ЦПК України);
- доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України);
- докази мають бути належними та допустимими (ст.ст. 58, 59 ЦПК України)
- всі обставини в справі встановлюються засобами доказування: показаннями сторін, третіх осіб та їхніх представників, показаннями свідка, письмовими доказами, речовими доказами, висновками експерта (ст.ст. 62-66 ЦПК України);
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 212 ЦПК України).
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч.1 ст. 60 ЦПК України);
- доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України);
- докази мають бути належними та допустимими (ст.ст. 58, 59 ЦПК України)
- всі обставини в справі встановлюються засобами доказування: показаннями сторін, третіх осіб та їхніх представників, показаннями свідка, письмовими доказами, речовими доказами, висновками експерта (ст.ст. 62-66 ЦПК України);
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 212 ЦПК України).
Провадження у цивільній справі включає в себе такі стадії:
• відкриття провадження у справі;
• провадження у справі до судового розгляду;
• судовий розгляд;
• апеляційне провадження;
• касаційне провадження;
• провадження у зв’язку з винятковими обставинами;
• провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами;
• виконавче провадження.
• відкриття провадження у справі;
• провадження у справі до судового розгляду;
• судовий розгляд;
• апеляційне провадження;
• касаційне провадження;
• провадження у зв’язку з винятковими обставинами;
• провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами;
• виконавче провадження.
Процесуальні документи, що складаються на цій стадії:
• позовна заява;
• заява;
• клопотання;
• заява про перегляд заочного рішення;
• апеляційна та касаційна скарги;
• заява про перегляд рішення за нововиявленими та винятковими обставинами;
• позовна заява;
• заява;
• клопотання;
• заява про перегляд заочного рішення;
• апеляційна та касаційна скарги;
• заява про перегляд рішення за нововиявленими та винятковими обставинами;
Рішення суду, за наслідками вчинення процесуальної дії або розгляду справи по суті оформляється:
- ухвалою;
- рішенням.
- ухвалою;
- рішенням.
Такі документи мають бути законними, обґрунтованими та мотивованими,а висновки суду,викладені в них- категоричними.
Провадження у цивільних справах включає значну
кількість актів, основним із яких є Цивільний процесуальний кодекс
України. Поряд з ним у провадженні цивільних справ можуть
застосовуватися і інші акти:
"Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 29.02.1996 року № 02-5/95."Про незалежність судової влади" Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 року.
"Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.12.1999 року №74/5.
Інструкція про порядок обчислення та справлення державного мита, затверджена Наказом Голови Податінспекції України від 22.04.1993 року № 15.
"Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14.
