Досудове вирішення

Досудове врегулювання спорів

Відповідно до  чинного законодавства України досудове вирішення спорів не є обов’язковою стадією у розв’язанні правових конфліктів. Означене змінилося у зв’язку із проведенням в Україні судової реформи, внесенням змін до процесуальних законів, приведенні їх до вимог Конституції України, посиленні  судового контролю за сферами суспільного життя.

Натомість в суспільстві є думка про не відворотність досудового вирішення спорів, на реалізацію чого суб’єктами спору направляються: листи–вимоги, претензії, заяви, скарги, попередження, тощо. Суб’єкти спору намагаються докласти зусиль до  досудового вирішення спорів, витрачаючи при цьому не тільки  власний час, але й  фінансовий  ресурс.

Не будучи фахівцями в галузі права, зокрема процесуальних його галузей, фізичні та юридичні особи не тільки перебільшують значення досудового вирішення спорів, але й  підходять до нього не професійно, обмежуючись  при цьому лише загальним уявленням про правові відносини, способи захисту своїх прав та законних інтересів,не вдаючись до  аналізу законодавства та  предмету спору.

У більшості випадків такий підхід суб’єктів  не призводить до позитивного вирішення спору по суті, а тому виникає цілком зрозуміле запитання:якою має бути стадія досудового вирішення спору, які юридично значущі дії слід вчиняти з метою захисту права чи законного інтересу?

Суб’єктам спору,чиї права чи законні інтереси порушені, не визнаються чи оспорюються третіми особами:

по-перше, слід з’ясувати -  нормами якої галузі права регулюються правові відносини, що становлять предмет спору. Це можуть бути як норми матеріального  так і процесуального права;

по-друге, визначившись із групою відносин, які направлені на правове регулювання суспільних відносин, що становлять предмет спору, такий суб’єкт має з’ясувати в чому юридично значуща поведінка  третьої особи не відповідає вимогам закону чи іншого нормативно – правового акту,  встановити якою  має бути його поведінка згідно до правових приписів.

по-третє, на стадії досудового вирішення спору  встановлюються  ті юридичні факти, тобто дії та події, що мають юридичне значення,  які  підтверджують  протиправність поведінки.  В цій частині слід пам’ятати, що доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях, а докази мають бути належними та допустимими.

Суб’єктам спору слід також пам’ятати, що не є заходами досудового вирішення спорів,у розумінні чинного законодавства України рішення, що приймаються контролюючими органами за результатами розгляду скарг, заяв чи інших документів, що направляються до компетентних органів, оскільки останні здійснюють лише контрольні функції.

В свою чергу, не вжиття заходів досудового врегулювання спору не позбавляє права кожного на судовий захист.

Отже, на стадії досудового вирішення спорів дії суб’єктів захисту мають бути спрямовані на:

1. з’ясування в чому саме полягає порушення, невизнання чи оспорювання права чи законного інтересу суб’єкту;
2. збирання доказів, якими підтверджується протиправність поведінки, їх закріплення та фіксацію.

Хочеться звернути увагу, що не будучи фахівцями в галузі права, суб’єкти захисту помиляться щодо визначення норм,якими регулюються правові відносини, що належать до предмету спору, в  юридично значущих діях,які слід вчиняти та юридичних фактах, які слід встановлювати, що призводить до неправильного визначення кола обставин,які підлягають встановленню, впливає на формування позиції в суді.

Слід пам’ятати, що дії, які вчиняються суб’єктами, а також докази,які будуть зібрані на стадії досудового захисту,в суді можуть бути  використані лише в тому випадку, коли вони відповідають вимогам процесуального закону.

Підсумовуючи в цій частині,слід зазначити, що стадія досудового вирішення спору в розумінні чинного процесуального законодавства України, крім випадків адміністративного оскарження, не є юридично значущою, не вжиття таких заходів не позбавляє особу права на захист в судовому порядку, натомість вона є  початковим етапом до встановлення юридичних фактів, формування доказової бази та предмету доказування, а тому юридично значущі дії, що будуть вчинятися на цій стадії потребують попереднього глибокого юридичного персоніфікованого підходу, оскільки саме на цій стадії відбувається формування правової позиції, тактики та стратегії використання правових важелів до вирішення спору, а тому уже на цій стадії доцільно було б звернутися за правовою допомогою.