Громадяни, які отримують фінансові послуги від фінансових установ або юридичних осіб, які не мають статусу фінансової установи, але мають право надавати окремі фінансові послуги (лізингодавці), є споживачами фінансових послуг.
Для можливості захисту своїх прав, споживачі фінансових послуг повинні знати свої права. Тому, Нацкомфінпослуг радить всім ознайомитись з наступною інформацією, повідомляє «ЗіБ» з посиланням на Комісію.
Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 1 Закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” (далі – Закон) фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вичерпний перелік фінансових послуг наведений у частині першій статті 4 Закону.
Фінансові послуги відповідно до положень Закону надаються на підставі договору про надання фінансової послуги. Частиною першою ст. 6 Закону встановлені обов’язкові умови договору про надання фінансової послуги.
Перед укладенням договору про надання фінансової послуги слід перевірити наявність статусу фінансової установи у юридичної особи, яка пропонує таку фінансову послугу, а також уважно ознайомитися з усіма умовами договору (за можливості, перед укладенням договору надати для аналізу примірник договору особі, яка має відповідні знання в сфері юриспруденції, та є спеціалістом договірного права).
Особам, які планують укласти договір про надання фінансової послуги, також необхідно звернути увагу на права клієнта на інформацію, визначену статтею 12 Закону. Так, зокрема, фінансова установа повинна забезпечити розміщення для безперешкодного ознайомлення у приміщенні фінансової установи в місці надання послуг споживачам свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, ліцензій на здійснення діяльності з надання фінансових послу (у разі, якщо фінансова установа займається діяльністю, яка потребує отримання ліцензії), положень про надання окремих видів фінансових послуг.
Фінансові установи зобов'язані на вимогу споживача фінансової послуги – клієнта в порядку, передбаченому Законом України „Про доступ до публічної інформації”, надати таку інформацію:
- відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;
- перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів;
- перелік послуг, що надаються фінансовою установою;
- ціну/тарифи фінансових послуг;
- кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п'ять відсотків;
- іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України.
При укладенні договору про надання фінансової послуги споживачі фінансової послуги – клієнти мають право вимагати у фінансової установи надання балансу або довідки про фінансове становище, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнес-план, якщо інше не передбачено законодавством України.
Фінансова установа до укладення з споживачем фінансової послуги – клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про:
- фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;
- умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість;
- порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги;
- правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги;
- механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги;
- реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів;
- розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.
Інформація, що надається клієнту перед укладенням договору, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Варто зазначити, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом.
Також інформуємо, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України „Про захист прав споживачів” споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
- захист своїх прав державою;
- належну якість продукції та обслуговування;
- безпеку продукції;
- необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
- відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
- звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
- об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Вищезазначеною статтею, зокрема, визначено, що cпоживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
- безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
- відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
- безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
- відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
- реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Права споживача, який уклав договір про надання споживчого кредиту визначені статтею 11 Закону України „Про захист прав споживачів”. Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України „Про захист прав споживачів” захист прав споживачів здійснюють Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи (у тому числі й Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції), органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
