Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 04.11.2019. Зареєстровано: 05.11.2019. Оприлюднено: 05.11.2019.
Номер судового провадження: 2/632/427/19
Первомайський міськрайонний суд Харківської області
18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107
Справа № 632/1108/19
провадження № 2/632/427/19
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"04" листопада 2019 р. м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря Кузьменко М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У С Т А Н О В И В:
Представник позивача старший юрисконсульт ТОВ «Споживчий центр» Шкромида Ю.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості та штраф за прострочення платежу за кредитним договором № 30.12.2018-100003808 від 30.12.2018 року у сумі 22 799, 00 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.12.2018-100003808, в електронному вигляді, відповідно до умов якого, договір було укладено на строк до одного місяця, а кредитор відповідно до квитанції № 122086679 від 30.12.2018 року надав позичальнику, відповідачу про справі кредит у розмірі 10 000,00 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 12.01.2019 року та платою за користування кредитом у розмірі 2 800,00 грн., чим виконав свої зобов`язання своєчасно та у повному обсязі.
Проте, відповідач не повернув суму заборгованості за кредитом, розрахунок та розмір якої зазначений у додатку № 1 до вищевказаної позовної заяви у зазначений у договорі термін, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 12 800,00 грн. та суми штрафу 9 999,00 грн. Загальна сума заборгованості становить 22 799,00 грн.
12.08.2019 року відповідач по справі ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що будь-яких договорів з позивачем він не укладав та грошових коштів не отримував, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Так, позивач просить стягнути заборгованість за договором, копія якого навіть відсутня в матеріалах справи. Так само як і відсутні докази про те, що сторони, уклавши договір №30.12.2018-100003808, погодили його умови. Так, до позову додано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) у вигляді тексту договору. Але вказана пропозиція не містить зазначення дати та номеру. До позову не додано доказів про прийняття відповідачем пропозиції, які є повними та безумовними, тобто не додано належних, допустимих та достовірних доказів прийняття відповідачем пропозиції укладення договору №30.12.2018-100003808. Позивачем не додано доказів відправлення смс-повідомлення саме на телефонний номер відповідача та доказів отримання саме ОСОБА_1
22.08.2019 року представник позивача надав суду відповідь на відзив у якій зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 30.12.2018-100003808 від 30.12.2018 року шляхом обміну повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення ОСОБА_1 , одноразового ідентифікатора на сайті позивача.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, в якому заявлені позовні вимоги пітримав у повному обсязі, справу просив слухати в його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, проте оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження і відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача з ухвалення звичайного рішення на підставі доказів наявних у справі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, встановив обставини та правовідносини.
Згідно платіжного документа № 122086679 від 30.12.2018 року ТОВ «Споживчий Центр» видано особі номер карти НОМЕР_1 грошові кошті в сумі 10000,00 грн. (а.с.13).
Розрахунком заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом підтверджується, що ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 22799,00 грн. (а.с.7).
Згідно долученої до матеріалів справи заявки від 30.12.2018 року (а.с.11), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитних договорів (оферти), з якими позичальник ознайомився 30.12.2018 року, ОСОБА_1 , відповідно до кредитного договору №30.12.2018-100003808 надається кредит в сумі 10000.00 гривень із зазначенням лише прізвища, ім`я та по батькові заявника без зазначення паспорта, ідентифікаційного коду, року народження, адреси проживання, місця працевлаштування, без зазначення номера карткового рахунку заявника. Вказана заявка підписана електронним підписом та одноразовим ідентифікатором.
У своїх вимогах же позивач просить стягнути борг в розмірі 22799,00 грн., за кредитним договором №30.12.2018-100003808. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що сторони уклавши вказаний договір, погодили його умови. До позовної заяви додано копію пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) у вигляді тексту договору. (а.с.8-10). Проте, пропозиція не має номеру та місця складання.
Також, до матеріалів справи додано заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення договору (а.с.11) Проте, вказана заявка не є прийняттям пропозиції в розумінні умов ЦК України та не підтверджує, що відповідач погодився на всі істотні умови договору №30.12.2018-100003808.
Крім того, до позову не додано доказів про прийняття відповідачем пропозиції, які є повними та безумовними, тобто не подано належних, допустимих та достовірних доказів прийняття відповідачем пропозиції укладення договору №30.12.2018-100003808.
Норми права, що підлягають застосуванню:
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Згідно із ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до ст. 1055 ЦК України.
Відповідно до положень ст.ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 ст. 640 ЦК України).
За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи:
Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики та його умов.
ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що ОСОБА_1 30.12.2018 року оформив заявку, яка є невід`ємною частиною пропозицією про укладення кредитного договору (оферти) та на підставі якої між сторонами було укладено вищевказаний договір в електронній формі.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» дія цього Закону не поширюється на правочин, якщо законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або предметом правочину є об`єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства; однією із сторін є фізична особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень вказаного Закону до правочину.
Згідно з ч.2 ст.2 вказаного Закону порядок надання банківських послуг, випуск та обіг електронних грошей, здійснення переказу коштів не є предметом правового регулювання цього Закону і регулюється спеціальним законодавством та не суперечить ЗУ «про електронний цифровий підпис».
Ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст.3 ЗУ «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).
Статтею 6 даного Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчуваного органу, засвідчуваного центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вимоги законодавства встановлено, що спірний договір позики не підтверджує факт підписання договору позики відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.
Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).
Згідно із пунктом 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".
Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника.
Позивачем надано DVD диск з пропозицією, заявкою та підписом цифровим одноразовим ідентифікатором (а.с.40-41) та довідку ТОВ «Старт-Мобайл» від 15.08.2019 року №15-08/19-2, якою підтверджується що на номер НОМЕР_2 було направлено цифровий ідентифікатор та отримано його. Крім того, додані довідки ТОВ «Споживчий Центр», що фінансовим номером телефону ОСОБА_1 вказано номер телефону НОМЕР_2 (а.с.52-54).
Суд вважає, що саме вказані документи, які використані позивачем в якості доказу перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , не є достовірним доказом отримання кредиту відповідачем, оскільки, документи не містять підписів працівника та печатки банківської установи, яка здійснила такий грошовий переказ, не містить реквізитів отримувача та назви фінансової установи отримувача, а тому не вбачається за можливе достеменно встановити, що кредитні кошти перераховані саме на рахунок ОСОБА_1 , та саме ним отримано грошові кошти.
Суд критично відноситься до вказаних доказів, так як відсутні будь які підтвердження, що саме ОСОБА_1 належить вказаний номер телефона, що саме ним було отримано вказане смс-повідомлення. Так само, ТОВ «Старт-мобайл» позиціонується як підприємство, що здійснює діяльність з телефонними базами даних, здійснює масові розсилки та проводить оренду коротких телефонних номерів.
В матеріалах справи, наданих позивачем, відсутні інші належні докази про видачу кредиту ОСОБА_1 , не надано й доказів, що ОСОБА_1 користувався кредитом чи погашав його.
Суд не бере до уваги розрахунок заборгованості по кредитному договору, який долучений до позовної заяви (а.с.7), оскільки первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували видачу кредиту ОСОБА_1 , нарахування відсотків та рух коштів по кредитному рахунку, позивачем не надано.
За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому, задоволенню не підлягають.
Не підлягає до задоволення і вимога позивача про стягнення судового збору, оскільки у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 191, 211, ч. 2 ст. 247, 259, 264, 265, 268, 273, 274-279, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст.525, 526, 527, 530, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання його повного тексту.
Позивач: ТОВ «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, КОД 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 04.11.2019 р.
Суддя: С. В. Библів
